Четвер, 18.01.2018, 19:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Середня загальноосвітня школа №8 м.Кам'янського.

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Мій перший клас

Педагогіка співпраці в діяльності молодого класного керівника

Я перший раз у ролі класного керівника… Якими б я хотіла бачити цих дітей? Добрих, відкритих, чистих зовні і зсередини, не байдужих до навколишнього світу і один до одного. Потім зрозуміла: багато хочу… Але з самого початку я чітко поставила собі цілі, над якими буду працювати протягом

наступних років. А саме: 1) наполегливо працювати над становленням дружнього колективу, де один за всіх і всі за одного, де панує відкрита, емоційно-насичена, позитивна атмосфера співпраці та взаємоповаги; 2) власним прикладом спонукати учнів до творчості та виявлення ініціативи; 3) виховувати небайдуже ставлення до життя класу та школи, сприяти прагненню бути кращими.
І закипіла робота. З першого ж тижня були розподілені обов'язки та доручення учнів, обговорені вимоги до зовнішнього вигляду та поведінки, чітко встановлений час для годин спілкування. А ще перед учнями відкрився цікавий світ позакласної діяльності: незабутні подорожі та екскурсії, спортивні змагання та інтелектуальні ігри, шкільні свята та захоплюючі класні заходи і численні різноманітні конкурси. Світилися очі школярів, і цей вогонь треба було пронести через роки…

Постійність та систематичність вимог до учнів дали гарні плоди – з часом в багатьох питаннях відпала необхідність контролю, встановилася демократична атмосфера творчої співпраці.



 



Кожного тижня на класних годинах обговорювали проблеми, які виникали в класі, шляхи їх подолання (обов'язково усім колективом); помічали успіхи, навіть маленькі; підбадьорювали нерішучі кроки кожного, хто бажав приєднатися до активу класу. З цікавістю та бажанням учні приймали участь у тренінгах «Я – це я, і я особливий», «Наш клас» та ін., на яких можна було простежити розвиток кожної окремої особистості в колективі.





На годинах спілкування, обговорюючи різні теми з життя світу, країни, школи, класу, родини, поступово формувались моральні якості учнів: відповідальність, взаємоповага, взаємодопомога, чесність, доброта, милосердя, бережне ставлення до довкілля, до шкільного майна. Це надихало учнів приймати участь у таких акціях як «Допоможи дитина дитині», де діти збирали та відносили одяг, солодощі та інші речі до інтернату, також відвідували ветеранів війни та хворих у лікарнях.



Самі організували акцію «Збережемо місця для відпочинку чистими», де оперативна група добровольців «Зелені-зеленяшки» зібрали та вивезли розкидане в лісі сміття. Також в місячник збереження довкілля влаштували конкурс серед учнів класу на краще фото про красу природи, зроблене власноруч. Кращі роботи були зібрані в плакаті «Збережемо красу нашої Землі для наступних поколінь». Також наш клас активно збирав макулатуру, відповідально прибирав шкільну ділянку, ремонтував та піклувався про наш шкільний кабінет, був прикладом в чергуванні по школі.

На репетиціях до шкільних конкурсів та святкових концертів учні проявляли себе як талановиті актори, дівчата самостійно ставили яскраві танці, хлопці робили підбір  музики, всім класом збирали необхідний реквізит, малювали плакати для групи підтримки. Після виступу обов'язково робили фото на згадку, жваво та голосно ділилися враженнями, обговорювали цікаві ідеї на наступний конкурс, додавали ще одну грамоту в наш класний куточок та з посмішками розходилися додому.

Але найулюбленішими були класні заходи: веселі конкурси і змагання, маскаради та дискотеки. Учні прикрашали кабінет, малювали афіші, приносили різні маски, кумедні вуха та капелюхи, танцювали та співали. Ніхто не сидів в куточку: кожен розважав інших, і сам весело проводив час. Від цього кожен захід був неповторним і цікавим для кожного.
Родзинкою нашого шкільного життя були подорожі та екскурсії, які ми організовували самостійно. Незабутніми були подорожі до Софієвського парку в Умані, у природничий заповідник в Асканії-Новій, на острів Хортиця у Запоріжжі. Враження від краси природи доповнювалися ні з чим незрівняним спілкуванням   в неформальному середовищі. Діти розкривалися по-новому, ніхто не сварився, а навпаки турбувалися один про одного, ділилися їжею, хлопці допомагали дівчатам нести важкі речі. Навіть в дорозі не було сумно: хором співали пісні, грали в різні ігри, розповідали смішні історії.
Ну а екскурсій всіх не перерахувати: і на катку в Дніпропетровську були, і в Ігроленді були, в цирку, в Макдональдсі, в музеї, театрі, зоопарку, екоцентрі, на виставках екзотичних тварин і безліч разів у лісі, навіть в зимовому. З першої ж осені наш клас започаткував традицію їздити до лісу. Кожну поїздку всі чекали з нетерпінням, обговорювали заздалегідь. І скільки їх було…, а кожна особлива! Тільки згадає хто: «А пам'ятаєте, як ми за питною водою до села ходили?» і почали згадувати: як шашлики та ковбасу смажили, як картоплю в казані варили, як куліш їли та в козацьких змаганнях участь брали, як рибалили та в футбол у воді грали, як із професійним спорядженням по деревах лазили, як щенят маленьких своїми їстівними припасами годували, як ганялися за білкою та втікали від стада кіз, як вузький місток над струмком переходили… Всього й не згадаєш. Але вогонь в очах не згасав ні на мить. Ми пронесли його через роки і зберегли в своїх серцях.

Пошук
Календар
«  Січень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz